Залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження АТ вирізняють:

Ускладнені гіпертензивні кризи - характеризуються клінічними ознаками гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней. Останнє може бути органічним (ІМ, інсульт, розшарувальна аневризма аорти) або функціональними (нестабільна стенокардія, гостра недостатність ЛШ та ін.). Такі кризи завжди супроводжуються появою або посиленням симптомів з боку органів-мішеней. Вони загрозливі для життя хворого і потребують зниження АТ у проміжок часу від кількох хвилин до 1 год. Лікування проводять в умовах палати інтенсивної терапії із застосуванням парентерального введення антигіпертензивних препаратів.

До цієї категорії відносять також ті випадки значного підвищення АТ, коли загроза для життя спричинена не ураженням органів-мішеней, а кровотечею, найчастіше — в післяопераційний період.

Гіпертензивні кризи вважають ускладненими за наявності:

1. ІМ.

2. Інсульту.

3. Гострої розшарувальної аневризми аорти.

4. Гострої недостатності ЛШ.

5. Нестабільної стенокардії.

6. Аримій (пароксизмальної тахікардії, миготливої тахіаритмії, шлуночкової екстрасистолії високих градацій).

7. Транзиторної ішемічної атаки.                                    

8. Еклампсії.

9. Гострої гіпертензивної енцефалопатії.

10. Кровотечі.

Неускладнені гіпертензивні кризи характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу для життя хворого, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до виникнення ускладнень і смерті. Такі кризи супроводжуються, як правило, появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней (інтенсивним головним болем, болем у ділянці серця, екстрасистолією) або з боку вегетативної нервової системи (вегетативно-судинні порушення, тремтіння, часте сечовипускання).

Залежно від того, ураження яких органів є джерелом симптомів, розрізняють церебральні та кардіальні неускладнені кризи. Гіпоталамічні пароксизми (за старою термінологією - діенцефально-вегетативні кризи) є проявом церебрального кризу. Підвищенням САТ до 240 мм. рт. ст. або ДАТ до 140 мм. рт. ст. слід також розцінювати як гіпертензивний криз, незалежно від того, з'явились симптоми з боку органів-мішеней чи ні, оскільки для кожного хворого такий стан є небезпечним. Загрозливим є також значне підвищення АТ у ранній післяопераційний період у зв'язку з ризиком кровотечі.

Усі ці клінічні прояви потребують зниження АТ протягом кількох годин. Госпіталізація не обов'язкова. Лікування проводять із застосуванням антигіпертензивних препаратів перорально або внутрішньом'язово.